B.P.R.D.

bprd_plague_of_frogs_trade_collections

Закінчив серію B.P.R.D. і скоріше розчарований, ніж задоволений.

З одного боку, серія вдало запозичує всі фірмові елементи Hellboy. Знайомий за форматом паранормальний процедурал з картинними злодіями, стародавніми артефактами, демонами, вампірами і посиланнями на Лавкрафта, а також з бадьорими екшен-сценами. Міньола чудово знає, як це все поєднувати в вибуховий коктейль.

Крім того, на початку цікаво спостерігати за динамікою стосунків всередині групи героїв. Власно, там і склад головних персонажів часто і потроху змінюється – як і їхні думки щодо коллег. Вони притираються, пристосовуються один до одного і до екстремальних обставин, в яких опиняються. Подібні переміни роблять героїв більш живими, об’ємними.

З іншого боку, B.P.R.D. демонструє класичну ваду довгих серіалів – занадто розтягнутий сюжет. Основна лінія про боротьбу з так званими жабами (Frogs) і спроби зупинити апокалипсис змогла б вміститися, якщо відверто, в 3-4 книжки максимум. Все інше – філлери, спроби вичавити з сеттінгу трохи більше деталей про персонажів або події (але не завжди ці розповіді доречні і цікаві).

Не сподобалось і те, що одночасно з підвищенням ставок (той самий кінець світу людей через навалу жаб) головні герої майже повністю “завмирають” у якомусь драматичному стані внутрішньої напруги. Вони постійно втомлені, роздратовані і мимоволі транслюють ці емоції на читача. І роблять це одноманітно і нудно.

Advertisements

Nimona

Nimona

Неймовірна історія, в якій поєднана специфічна добра “дитяча” наївність і бурхлива вигадливість.

Тут злодій, якого боїться все королівство, намагається бути добрим і не вбивати людей просто так, а його помічниця вміє в секунду перетворюватись в будь-яку тварину. Король дає прес-конференції, які транслюють по телебаченню (хоча не менш за телевізор народ полюбляє ярмарки і лицарські турніри). Тут можна замовити в замок піцу, подзвонити знайомому за допомогою аналога “Скайпа” і потеревенити про нові теорії змови, що стосуються чарівних експериментів місцевих дослідників магії.

Nimona була вигадана Ноель Стівенсон. Як і її інший популярний комікс – Lumberjanes, це не просто захопливі пригоди, а ще й дослідження на тему дружби, справжніх цінностей і важливості розуміння один одного.  Надзвичайно душевна книжка!

Rasputin: The Voice of the Dragon

Rasputin

Не зважаючи на назву Rasputin – більше не про Распутіна, а про молодого Тревора Бруттенхольма. Він вже деякий час ретельно вивчає окультні науки, але паранормальне йому відомо більше теоретично, ніж практично. Зустріч із Хелбоєм ще попереду, а поки Тревор працює на англійську контррозвідку. Допомагає розшифровувати перехоплені повідомлення агентів Німеччини напередодні Другої світової.

Одна з таких шифровок здається Бруттенхольму підозрілою, але шефи не бажають витрачати час на офіційне розслідування. Тревор бере коротку відпустку і їде до англійської провінції перевірити все сам. І не помиляється.

Rasputin – абсолютно типова історія в форматі палп-пригоди, яку можна очікувати від останніх stand alone коміксів Міньолаверсу. Всі фірмові елементи на місці. Таємний культ, артефакти, нацисти, зомбі, привиди, магія… Здивував хіба що сам Распутін. Я очікував зловісного грубого невтримного мужика, а отримав доволі спокійного, навіть сумного трохи містика, що кориться долі. Несподівано.

Окремо комікс хочется похвалити за класний арт Крістофера Міттена. Якби не він, Rasputin справляв би значно слабкіше враження.

Abe Sapien

Abe

У Міньолаверсі стався апокаліпсис. Страшенні монстри різного калібру, що були ув’язнені у товщі землі і глибоко під водою, вирвалися на поверхню. Тепер вони бадьоро руйнують цивілізацію і полюють на людей. Одних просто вбивають, інших перетворюють на таких само монстрів. Світовий порядок – який би він там не був – миттєво знищено. Англії вже немає, частини Азії теж. B.P.R.D. намагається хоча б локально підтримувати ситуацію під контролем. Але ресурсів і рук не вистачає. До того ж один з головних агентів – Абрахам “Ейб” Сапієн – подався в самоволку.

У Сапієна криза самоідентифікації. Він же і сам монстр за мірками пересічної людини. І вважає, що все, що відбувається, якось з ним пов’язано. Є певні натяки на це. Йому постійно маряться епізоди з минулого життя, коли він ще був чоловіком, а не потворою. Шукаючи відповідь на питання “Хто я?”, Ейб подається до мандрівки скрізь те, що лишилось він Штатів.

Abe Sapien був би дійсно класним коміксом, якщо б вмістився в дві або три збірки (по п’ять стандартних випусків у кожній). Але на жаль, сюжет розтягнутий в серію аж з дев’яти томів.

Hammerhead

Спочатку комікс шокує жорстоким реалізмом. Надзвичайний контраст, якщо останнє, що читав з Міньолаверсу – це веселі пригоди молодого Хелбоя. Але поступово історія втягується в звичний ритм і формат такого собі пост-апокаліптичного роад муві, і раптом з’ясовується, що більшість сюжетних ситуацій вже десь бачив. Наприклад, в The Walking Dead, Sweet Tooth або в The Last of Us…

Ейб зустрічає попутників, намагається як може їм допомагати. Разом вони мандрують з однієї локації в іншу, а справи поступово стають все гіршими. Сапієн вперто ухиляється від долі і ніяк не наважиться дізнатися правду про себе. Сюжет його слушно чекає і нудно тупцює на місці, повторюючи драматичні сцени. Вбивають ще одного попутника, ще одне містечко розкриває свій страшний секрет (про який легко було здогадатися через жанрові штампи), Ейб згадує ще один шматочок свого минулого. І все повторюється.

У підсумку Abe Sapien запам’ятався лише декількома сценами і персонажами, а сюжетно – більше втомив, ніж зацікавив.

Lobster Johnson

Get_the_Lobster

Мне нравятся приключения Lobster Johnson своей верностью жанру палп-приключения. В сеттинге комикса – это Нью-Йорк конца 30-х – как-то уживаются вместе гангстеры, немецкие шпионы, зловещие оккультисты, безумные инженеры и призраки давнего прошлого. Одновременно наивная и безумная смесь, которая позволяет работать с высоким уровнем допуска на достоверность.

Люди с вживленными в мозг радио-контроллерами, управляемые дистанционно с помощью громоздких пультов с ручками и кнопками? Пожалуйста. Древний магический артефакт, попавший не в те руки? Сколько угодно. Каннибалы в канализации? В огромных количествах. Шпионы на дирижабле с отравляющими продуктами немецкого военного гения? Обязательно. Гигантские человекоподобные роботы? Можно и такое.

Под стать угрозам и мститель. Лобстер сначала стреляет, а потом задает вопросы. Но частенько вместо вопросов он швыряет гранаты. У него нет суперспособностей. Он использует фактор внезапности и команду поддержки. Комикс не рассказывает его ориджин. Откуда он такой взялся, где берет деньги на свои авантюры – неизвестно. Ультимативный загадочный и неубиваемый герой-функция.

Конечно, под Лобстера копает полиция. Такой неконтролируемый мститель городу не нужен. Конечно, есть девушка-журналист, которая с Лобстером – так уж получается – знакома ближе, чем многие другие. Ей постоянно кажется, что она вот-вот раскроет тайны Джонсона, но тот всегда оказывается на шаг впереди расследования.

В общем, Lobster Johnson держится на жанровых штампах, динамике и густой атмосфере (лучше всего с ней получилось у хорвата Tonči Zonjić). Отличное быстрое развлекательное чтиво, если не хочется ничего больше, чем предлагает палп-формат.

Мне, правда, хотелось.

Из-за этого комикс постоянно вызывал ощущение “не дожали”. Я перечитывал его сборники уже не первый раз и постоянно ловил себя на легких претензиях. Чуть глубже бы характер вот того героя, более интересную мотивацию – для этого, немного сложнее бы сюжет… Но ретро-каноны мешают Lobster Johnson выбраться из категории просто хорошего, но проходного комикса. Он легко увлекает, но так же быстро выветривается из головы.

Paper Girls

papergirls_ta

Действие Paper Girls стартует в Хэллоуин 1988-го в пригороде Кливленда и отлично резонирует со все еще востребованной темой ностальгического фантастического приключения. Четыре бойкие девчонки на велосипедах и с рациями (конечно же с рациями) развозят газеты по району, но неожиданно сталкиваются с пришельцами, а потом с другими пришельцами.

Непонятно, кто из этих новоприбывших хороший, кто плохой, и какие цели они преследуют. Получить хоть какие-то ответы героини не успевают, потому что сценарий неожиданно швыряет их вперед почти на три десятка лет. Там девчонки выборочно встречают своих двойников из альтернативных временных веток. Вместе они начинают отчаянно искать способы вернуть первоначальную четверку домой в ХХ век.

paper-girls-9-panel-1

Главное впечатление от Paper Girl можно сформировать примерно так: “Что происходит?!”

Этот вопрос постоянно задают герои себе и другим, потому что происходит действительно нечто совершенно непонятное и непредсказуемое. Фантазия Браяна Вона удивляет. Трюки с путешествием во времени и перемещением разных предметов между хронологиями дают ему возможность выкидывать невероятные финты. Например, использовать прототип “мозгового” компьютера Apple (яблоко на логотипе немного другое, но мы же понимаем), который служит навигатором и заводит персонажей в первобытный мир с динозаврами, который в итоге оказывается одной из версии не прошлого (как сперва кажется), а будущего.

Первые два сборника Paper Girls соблюдают общую целостность сюжета и кажется вот-вот все объяснят. Это здорово держит интригу, вот только третья книга все портит. Повествование становится совсем уж обрывочным, хаотичным. Из-за этого возникает ощущение, что Браян Вон просто ловко морочит всем голову.

Я уже было собирался бросить чтение, но в четвертом сборнике комикс исправился, объяснился и вновь стал осмысленным. Другими словами стало понятно наконец, что происходит (глобально) и к какой концовке движется эта история. Хочется только верить, Image Comics не заставит Вона затягивать с финалом. Еще одна невнятная арка-филлер может здорово все испортить.