“Тінь вітру”

ShadowOfTheWindЯ побачив цю книжку у добірці творів в жанрі магічного реалізму і це остаточно переконало прочитати її. Я знав, що “Тінь” – перший роман популярного циклу. Але що від нього очікувати – не здогадувався.

Дія починається у Барселоні, як раз після закінчення Другої світової. Хлопець Даніель, головний герой, дізнається від свого батька про таємничий Цвинтар книжок – фактично, величезну заховану в місті бібліотеку, де зберігаються забуті твори. Там Даніелю дозволяють вибрати один том, щоб символічно стати його охоронцем. У руки хлопчика потрапляє “Тінь вітру” маловідомого автора Хуліана Каракеса.

Книжка виявляється настільки захопливою, що Даніель вирішує дізнатися всі можливі подробиці про її автора. Це рішення докорінно змінює життя хлопця. Адже з’ясовується, що історія створення роману щільно обплутана різними таємницями. Даніель починає розбирати їх шар за шаром, непомітно для себе повторюючи, проживаючи у певних деталях біографію самого Хуліана Каракеса.

“Тінь вітру” смачно написана. Це безперечний факт. Я не знаю іспанської, але жодного разу не виникало відчуття, що український переклад заважає стилю Карлоса Руїса Сафона. У нього цікаві детальні персонажі, текучі діалоги, а Барселона постає місцем безлічі тайн.

Щодо обіцяного магічного реалізму – його тут, будемо чесними, немає. Лише на початку сюжету здається, що ось-ось відбудеться дещо дійсно містичне. Згодом розумієш: “Тінь вітру” – це абсолютно життєва історія, але з сильною детективною інтригою і величезною кількістю неймовірних збігів обставин.

А ще “Тінь вітру” відчайдушно мелодраматична. Місцями – буквально на рівні латиноамериканського мила. Книга навіть регулярно проговорює вже знайому інформацію, як серіал повторює сам себе після рекламної паузи. І відкладає фінал, коли все, в принципі, вже з’ясовано. Це втомлює. “Тінь вітру” – гарний роман, який, на мою думку, був б значно кращим без подібних перебільшень.

Advertisements

Twin Peaks: The Final Dossier

TwinPeaksFinal

Попередня книга – “Таємнича історія Твін-Пікса” – була варта уваги, якщо ви більш-менш цікавились серіалом, місцем його дії, героями. Я колись написав короткий відгук. Книга захоплювала і створювала певні сподівання щодо сюжету третього сезону. Вони зрештою не виправдались, але як псевдо-документальне дослідження “Таємнича історія” все одно вельми цікава.

The Final Dossier – навпаки – виключно для хардкорних фанатів. Якщо точніше, для тих, хто подивилися завершення історії і хочуть отримати додаткові відповіді. “Досьє” розповідає як склалася доля головних персонажів між другим і третім сезонами, фіналізуючи загальну картину подій.

Книга написана з точки зору Тамари Престон. Трошки шкода – до запису аудіо-версії не змогли долучити актору Крісту Бел. У звичайній версії – лише текст і всього декілька абсолютно неважливих ілюстрацій.

Beating the Story

beating_the_story-cover

Robin Laws – дизайнер і соавтор відомих настільних RPG-систем (Feng Shui: Action Movie Roleplaying, The Esoterrorists, Cthulhu Confidential та багато інших). Крім того, серед ролевого комьюніті вельми відома його книжка Hamlet’s Hit Points, що присвячена сторітелінгу конкретно в рамках медіума pen-and-paper RPG.

На жаль, прокоментувати Hamlet’s Hit Points зараз не можу – поки що її не читав. Але ознайомився з останньою книжкой Робіна – Beating the Story, яка говорить про створення наративу у значно ширшому спектрі жанрів і форматів: від коротких оповідань і кіно-сценаріїв до великих художніх саг.

Головний принцип запропонованого Робіном підходу – це розбивка власно самої історії на окремі маленькі шматочки (beats), а потім складання їх разом у певній послідовності і співвідношенні. Так, щоб отримати закінчений логічний захоплюючий і – головне – збалансований сюжет.

Книжка багато уваги приділяє загальній класифікації тих самих beats. Скажімо, Dramatic beat – це момент драматичної напруженої взаємодії між персонажами; Procedural beat – епізод, у якому герой(ї) застосовують свої навички, здібності для вирішення якоїсь проблеми, подолання перешкоди. Question beat створює інтригу, пропонує героям якусь цікаву загадку, таємницю, що хочется розкрити. І так далі.

Beating the Story на детальних прикладах показує як такі “наративні кубики” стикуються між собою і впливають по емоції аудиторії. Це безперечно корисно для оцінювання історії на мета-рівні. Коли, наприклад, плануєш сюжет наперед або вичитуєш перший драфт і робиш нотатки що виправити.

Але в той самий час мені важко визначитись кому само варто порадити цю книжку. Для початківців вона складна і може здатися пересиченою інформацію. Для людей з досвідом сценаристики вочевидь багато моментів вже будуть знайомі, просто деякі названі іншими іменами або розглядаються під трохи іншим кутом. І тому витягнути з Beating the Story щось нове – важко.

“Файолеана. Дверь времени”

Fayoleana

Девочка Эльта живет довольно обычной жизнью. Ходит в школу, исправно помогает отцу с делами, а матери – по хозяйству. Она рассудительна, услужлива, в чем-то даже довольно прагматична для своего 11-летнего возраста. Но при этом Эльта не перестает мечтать о сказке. Да и как может быть иначе? Ведь недалеко от ее родного города находится волшебный остров Файолеана. Попасть туда – то есть, попасть в сказу – заветная мечта.

Волей судьбы желание Эльты сбывается. Правда, как нередко бывает, результат не вполне соответствует ожиданиям. Сказочное приключение оказывается переполненным не только захватывающими впечатлениями, но и волнениями, переживаниями, опасностями. Выясняется, сказочная реальность не так проста и даже требовательна. Пока не разберешься какой ты герой и какой истории, понять что делать дальше бывает очень трудно.

Как в жизни.

Эта повесть – первая часть будущего цикла, который выйдет в серии “Малестанта” Издательского дома Мещерякова. Книжка получилась обманчиво небольшой: всего-то 144 страницы под плотной обложкой. Но “Файолеана” насыщена событиями, героями и имеет полноценную (пусть и промежуточную) концовку.

Повесть очень здорово написана. Трудно объяснить ее ключевое отличие на словах, но “Файолеана” отличается некой специфической “сказочностью” (которая характерна, например, для произведений Андерсена или Лидии Чарской). У книги несложный язык, сдержанный ритм и особенное настроение. Эта история увлекает свои миром и характерами персонажей, а не бездумным вихрем событий.

scrn_big_02

Отдельно хочется отметить иллюстрации. Их тут достаточно много и они не буквальные. То есть, они не отображают отдельные сцены, как есть, а немного искажают, интерпретируют их. Это добавляет пресловутой “сказочности”.

Строго говоря, “Файолеана” – детская книга. Но из тех, что с большим увлечением читаются взрослыми. Дочку так и вовсе было от повести не оторвать. Ей не очень понравилась обложка, но сюжет захватил с первых же глав.

Очень хочется продолжения.

“Країна розваг”

JoylandРоман-спогад про події одного довгого літа у середині сімдесятих, коли головний герой цієї історії влаштувався працівником у старий парк розваг. У парку була особлива атмосфера і моторошна загадка, пов’язана зі вбивством, що сталось колись на одному з атракціонів.

“Країна розваг” – книга досвідченого письменника, який чудово розуміє, що в житті бувають речі набагато страшніші за клоунів з каналізації. Ті, хто чекали від роману більш-менш звичної відповідності жанру горор, було розчаровані – це очевидно з деяких відгуків на goodreads.

“Країна розваг” – доволі зворушливий психологічний роман, який тільки ховається за обгорткою містичного трилеру. Цією книгою Кінг не намагається налякати. Страшилок, чогось паранормального в ній мало. Є натомість трошки детективу. І багато радощів і драм звичайних людських відносин, а також – точно виписаної гострої ностальгії за молодістю.

The Viking Spirit

VikingSpirit

Вельми непогана змістовна книга для тих, кто хоче більш-менш детально познайомитися зі скандінавською міфологією. У якості комфортної стартової точки я маю на увазі “Міфологію” Геймана, а The Viking Spirit при цьому стоїть сходинкою вище.

Вона більш академічна, через те час від часу може здаватися трохи сухою і нуднуватою. Але книга не просто перераховує представників пантеона і переказує міфи, а ще й аналізує їхні джерела і навіть інколи компілює декілька версій разом з відповідними супутніми коментарями.

Класно, что в The Viking Spirit є розділ, що присвячений так би мовити побутовому застосування релігії північними народами. На жаль, подробиць у цьому розділі відверто мало. Про побут вікінгів нам в принципі відомо мало що. Письменність вони не поважали (руни взагалі не особливо підходять для написання на папері). Якісь систематичні спроби впорядкувати інформацію про вікінгів проводились переважно християнськими літописцями. А вони – через зрозумілі причини – вважали варягів дикими кровожерливими варварами. І невідомо як сильно переінакшували в своїх записах реальні факти.

Where Nightmares Come from

WhereNightmares

Этот многообещающий сборник откровений от мастеров жанра хоррор лично меня разочаровал. У него с одной стороны очень разнообразное содержание: от личных воспоминаний авторов до бизнес-исследований различных медиа, где востребован жанр. С другой – в книге слишком много размышлений с очевидными выводами. Разных людей пугают разные вещи; идею для произведения можно найти везде; пишите то, о чем знаете… и прочие капитанские штуки.

Наверное я ожидал, что книжка окажется более прикладной. Что авторы поделятся какими-то хитростями или советами. Но подобной информации там очень мало. Это не гайд, а дружеская беседа о жанре.